Військовозобов’язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації в особливий період набувають нового юридичного статусу – військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», Кодексом законів про працю та іншими нормативно-правовими актами.

З моменту оголошення часткової мобілізації нерідко траплялися випадки порушення Конституційних прав громадян, які були мобілізовані у зв'язку з подіями на сході країни. Так, окремі роботодавці звільняли з роботи своїх працівників, які були мобілізованими у зв'язку з проведенням часткової мобілізації, як таких, що призвані на військову службу (п.3 ст.36 КЗпП).        Траплялися й інші порушення прав мобілізованих громадян, оскільки ці питання не були врегульовані законодавчо. Щоб врегулювати подібні питання, 20 травня 2014 року Верховною радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації». Цим законом внесені відповідні зміни до Кодексу законів про працю України, якими унеможливлено звільнення до 1 року працівників, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період. Цими змінами передбачено, що підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року».    

Крім цього, доповнено новим пунктом норму Кодексу Законів про працю України щодо гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, згідно з яким: «За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» (ч. 3 ст.119 КЗпП).

Стаття 42 КЗпП тепер встановлює що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається згідно із п.5 ч.2 учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, відтепер ніхто не має права звільнити протягом 1 року з роботи працівника, призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, за ними зберігається робоче місце чи посада на цей період, а також виплачується компенсація у розмірі середньомісячної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету незалежно від того, працював він на приватному підприємстві, в державній установі, чи у фізичної особи-підприємця.                                                                                          Незаконно звільнені працівники даної категорії підлягають поновленню на роботі зі збереженням всіх гарантій, визначених цим Законом.                            У разі відмови роботодавця від поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, останній має право на захист своїх порушених прав в суді.

Враховуючи викладене особам,  які були призвані до прийняття вказаних змін до законодавства і, відповідно, були звільнені, слід звернутися до роботодавця за колишнім місцем роботи із заявою щодо поновлення на роботі, яку роботодавець зобов’язаний виконати, що забезпечено відповідною відповідальністю. Отже, підсумовуючи громадяни мобілізовані для участі в АТО в цілому отримали достатнє гарантування їхніх трудових прав враховуючи існуючі обставини.

Володимир Дмитречко,

спеціаліст І категорії  Миколаївського РУЮ