Насильство в сім’ї є однією з форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти .

       Протягом тривалого часу в Україні на рівні суспільства проблеми насильства в сім’ї активно не обговорювалися. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади.

       За ініціативою правозахисних громадських організацій  (зокрема, жіночих по захисту жертв насилля) Верховною Радою України у 2001 році було ухвалено Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» та Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису».

       Прийняття законодавчої бази у сфері попередження насильства в сім’ї свідчить про винесення цієї проблеми з розряду приватної проблеми родини на державний рівень.

       Закон виділяє наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу.

         За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства .

         Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

         Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються управліннями соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо насильства в сім’ї.

         Такими заходами виступають ( застосовують органи внутрішніх справ):

 - офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї;

- офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї;

- узяття на профілактичний облік і зняття із профілактичного обліку членів сім’ї, що здійснили сімейне насильство;

- захисний припис.

    Законодавством чітко визначений перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї (ст.3 Закону “Про попередження насильства в сім’ї”):

-                   спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї ( сьогодні цим органом є Міністерство соціальної політики України та структурні підрозділи соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій)

-                   уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ (службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах дітей);

-                   органи опіки та піклування;

-                   спеціалізовані установ для жертв насильства в сім’ї: кризові центри для жертв насильства в сім’ї , центри медико-соціальної, психологічної допомоги жертвам насильства в сім’ї) .

        На виконання цього Закону  затверджено Інструкцію щодо порядку взаємодії структурних підрозділів відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї (спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2009 № 3131/386).

        Відповідно до Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення  (пост.КМУ від  26.04.2003 № 616) обов’язки щодо захисту прав дітей від домашнього насилля покладені законодавством також на:

-                   службу у справах дітей

-                   заклади та органи освіти

-                   органи та заклади охорони здоров’я

-                   центри  соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

-                   притулки для неповнолітніх та центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх

-                   органи виконавчої влади та місцевого самоврядування (ст5 ЗУ “Про охорону дитинства”, ст.3 ЗУ “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” - є уповноваженими органами, що здійснюють соціальну роботу з вказаним контингентом).

      До зазначених нормативних актів  та інструкцій на сьогодні змін не внесено.

            В зв’язку з внесенням Указом Президента України  27 березня 2013 року № 164/2013  змін до  пунктів 70-74 положення про Міністерство соціальної політики України щодо вжиття заходів запобіганню насильства в сім’ї, змін до Положення про Департамент соціального захист населення Сумської облдержадміністрації, розпорядженнями голови районної державної адміністрації наприкінці 2013 року були приведені у відповідність до нормативних актів Положення про управління соціального захисту населення та Положення про управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, внаслідок чого забезпечено прийом передачу  від управління освіти, молоді та спорту до управління соціального захисту населення виконання наступних функцій:

-         виконання заходів  щодо попередження насильства в сім’ї;

-         виконання заходів щодо протидії торгівлі людьми;

-         видача посвідчень батьків та дітей багатодітної сім’ї ;

-         підготовки клопотання про присвоєння почесного звання  України „Мати героїня”;

-         організація та проведення роботи щодо соціальної підтримки багатодітних сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

-         формування та реалізація заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків.

                          Таким чином, тільки за чіткої та злагодженої співпраці всіх відповідальних служб району ( служби у справах дітей, центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, районного відділу управління Міністерства внутрішніх справі, органів опіки та піклування), органів місцевого самоврядування  ( виконкомів сільських та селищних рад) є можливим досягнення певних результатів та активній протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу.