У духовному і політичному житті кожного народу є такі події й роки, які назавжди входять в йогоісторію, свідомість, навіть, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційнихпроцесах.

  Ми - українці, і в нашій історії маємо події, які мають надзвичайне значення. Такі події не втратили своєї актуальності і по сьогоднішній день, які перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. 

 Упродовж багатьох століть наша держава очікувала на своє визнання, тому ідея всеукраїнської єдності ніколи не залишала наш народ, її витоки беруть свій початок за часів Київської Русі.

  Однією з таких подій є здобуття незалежності 1991 року. Цікаво, що уперше День Незалежності України було відзначено 16 липня в 1991 році, цього ж дня, але у 1990 році,  Верховна Рада Української РСР прийняла знаменний, історичного значення документ -  Декларацію про державний суверенітет України.

 Вона заклала основні принципи державотворчих процесів, стала основою нового законодавства України, кроком на шляху просування до незалежності. Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів.

  Також, 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила ще один документ - постанову «Про День проголошення незалежності України». У цьому документі зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

 Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».

 Через деякий час, а саме 18 червня 1991 року, були внесені відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, після чого, в переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня - День Незалежності України».

 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу - Акт проголошення незалежності України.

 Прийняття «Акту проголошення незалежності України» припинило існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосило появу незалежної держави – Україна. Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVII ст. Україна здобула самостійність. У результаті одвічна мрія багатьох поколінь українського народу здійснилася, українці нарешті здобули власну державу і отримали могутній поштовх для подальшого розвитку національного життя.

 Отже, 24 серпня 1991 р. перестала існувати Українська Радянська Соціалістична Республіка. На політичній  карті світу з'явилася нова незалежна держава — Україна.

 У постанові Верховної Ради «Про проголошення незалежності України» було вирішено 1 грудня 1991 р. провести республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. Україна прийняла рішення про закріплення незалежності  єдиною з республік колишнього СРСР. І в цьому полягала її мудрість - бо відмінити  рішення міг лише сам народ, а не якась політична сила, що могла в майбутньому прийти до влади.

  Референдум 1 грудня 1991 року увійшов в історію України як одна з найсвітліших подій, день національної гідності її  народу. На запитання в бюлетені для голосування на всеукраїнському референдумі «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» 90,32% виборців відповіли: «Так, підтверджую».

  20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». У ній зазначено:

 Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє:

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.

 2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.

 Відповідно до цього 5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.      

 Реакція світового співтовариства на результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року була несподівано дружною: протягом грудня незалежність України визнали  68 держав. Першою (2 грудня 1991) незалежність України визнала Польща. Того самого дня Прем'єр-міністр Канади Б. Малруні заявив, що Канада визнає Україну як незалежну державу; 3 грудня Україну визнала Угорщина; 4 грудня - Литва й Латвія; 5 грудня - Росія, Болгарія, Словенія. А в 1992 році до них приєдналося ще 64 держави!

  США визнали  незалежність України пізніше, ніж найближчі сусіди в Європі. 23 січня 1992 року в МЗС України відбувся обмін нотами про встановлення дипломатичних відносин між двома країнами.

  Важливою складовою нової держави є її атрибутика: гімн, герб та прапор. 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради, розглянувши  питання про Державний гімн України, затвердила музичну редакцію Державного  гімну, автором музики якої є М. Вербицький на слова "Ще не вмерла України" П. Чубинського. А 28 січня сесія Верховної Ради ухвалила постанову і "Про Державний прапор України". Ним став національний синьо-жовтий стяг. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада постановою "Про Державний герб України" затвердила тризуб як малий герб держави, вважаючи його головним елементом великого герба України.

 Отже, у 2015 році Україна святкує 24 – ту річницю незалежності. 24 роки – строк невеликий. Проте, він не тільки дозволяє, але й примушує  нас  підвести деякі підсумки. Вже назріла необхідність осягнути поглядом шлях, який ми пройшли за цей  час та оцінити досягнуті результати і зробити певні висновки на майбутнє.